Хитає вітер над рікою, верболозів віти,
Вже наповнені життям їх бруньки,
Поцілує ті бруньки , промінчик сонця
І розпустяться вони, зеленню листя.
Зашелестять, затріпочуть листочки,
Залоскочуть вони воду річки
І вона їх, приголубить, умиє,
А вітер, віти ті, розчеше, розвіє.
Качечка з качуром припливуть,
Гніздечко зроблять собі, вони,
На березі, під вербою, з її лози,
Для діток своїх, каченяток малих.
Буде гамір, буде сміх у верболозі,
На берегах річки, що пливе поволі,
Несе свої води серед полів і луків,
Серед медових трав та гордих лісів,
Поодиноких тополь і білокорих беріз,
Сіл та міст, що розкинулись обабіч берегів,
Під мостами , а на них, гомінкими поїздами,
Галасливими автомобілями та пішоходами:
Рибаками, грибниками, тихими і говірливими,
Кмітливими мандрівниками-туристами з палатками,
Велисопедистами, спортсменами-бігунами
Та селянами-пастухами з коровами неслухняними...
А річка несе свої води з минулих віків
Далі, у майбутнє, напуваючи своїх путників:
Людей, тварин, дерев-супутників, кущів-баламутників,
Птахів, що гніздяться на її берегах і всіх лісних звірів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178275
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 18.03.2010
автор: Макієвська Наталія Є.