Якось я тебе зустрів, в рідному селі.
Житній лан ще не дозрів, жалі не малі.
Поманила ти мене, без страху пішов.
Думав що усе мине, кохання знайшов.
Приспів: Від твоєї посмішки,задихався млів.
Наче погляд ворожки, шалом мене звів.
Закрутила нас любов, хоч як не беріг.
Змій спокуси нас зборов, перейшли на гріх.
Житній лан уже дозрів,і жде косарів.
Батько твій коли уздрів,зразу остовпів.
Наче бурелом пройшов,жита повалив.
Може, скарби хтось знайшов? Кожен говорив.
Приспів:
Щось немає посмішки,на лиці твоїм.
І весілля поспішки,готувати всім.
В добрі ті часи старі,дівку розпяли б!
Ну, а зараз на порі,найкласніший стиб!
Приспів:
Тож змолоду бережіть,цноту і красу.
Свою вроду не губіть,заплетіть косу.
Сяють в очах посмішки,раді всі були.
Що косу ви поспішки,тай не розплели.
Приспів:
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178181
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.03.2010
автор: Гурман