Соромлюся своїх віршів,
Чомусь соромлюсь слова "поетеса".
Блукаю між думок і слів,
В полоні сумнівів душа і серце.
Пишу минулому листи
І знову бабине чекаю літо.
І лину в снах в чужі світи,
Де почуття так важко зрозуміти.
Вдивляюсь в очі онучат
І їхнім посмішкам безмежно рада.
А дні мої кудись все мчать,
На будні й свята дуже я багата.
Було всього - як і у всіх:
Жила надією і щось збувалось.
Бувало плакала крізь сміх,
Або крізь сльози ніжно посміхалась.
Молитв не знала та завжди
До Бога в радості й біді зверталась.
І знала головне в житті,
Щоб нитка пам"яті не обірвалась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178137
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.03.2010
автор: Радченко