О предки мої предки предковічні
І де скажіть згубилось древо роду
Та чому ми без сумнівів безгрішні
За гріх чужий несемо хрест на гору
Ви в довгому житті своїм все знали
Чи козаками були в придніпровї
Квітками буряном десь розквітали
А чи пасли в степу ногайськім коні
Чи добули славу в боях звитягах
Чи людом торгували у Царграді
А чи по сіль у Крим волами в ранах
Ходили ви переборовши страхи
Хотілося б мені всю правду знати
За кого терпим ми таке безчестя
Які на родовому тілі знаки
Ми наслідок грішного перехрестя
Чи в коханні те сталося єднання
Яке чекає нас протистояння
Чому розбитий горщичок пізнання
Не можна склеїти хоч є бажання
До предків я звертаюсь вони вічні
Кожен дякує що нас породили
Єві і Адамові ми теж вдячні
Чом два життя нам тільки не вділили
Все єство бринить чую мов злітаю
Здалося мені що стаю я богом
Та часточкою Всесвітом блукаю
Щастя лишається десь за порогом
Секрет творіння в русі круговому
Вимкнути її не дано будь кому
Хай дерево життя в саду святому
Живе завжди і не відчує втому
Хай дарує плоди всьому живому
Трави до нього стежку не заростять
Не будем шукать втіху у грішному
Полиймо дерева хай плодоносять
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177881
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.03.2010
автор: Гурман