Павло з жінкою купили на базарі порося,
Хоч було і невеличке, пішла пенсія уся.
Кормили картоплею, від корови молоком,
Комбікормом, що купляли і кормовим буряком.
Більше року клопотались, старанно кормили
І не раді вже були, що його купили.
Дочекалися, нарешті, довгожданний день настав,
Павло купив балон газу й колія в селі найняв.
Колій нині дорогий, ціну собі знає,
Коли коле, краще м'ясо собі забирає.
Як смалили, клопотались хазяїн і жінка
За роботу колієві віддали ошийка.
Щоб на ринку продавати, то машину найняли,
Водієві, що відвозив, м'яса й сала теж дали.
Чергу в лабораторію Павло звечора зайняв,
Намаявшись бідолаха, аж в обідній час попав.
Виявляється, що й там, треба мати блати,
Всіх без черги пропускають, хто дає відкати.
М'ясо, сало і голову, переносячи на стіл,
Жіночкам в білих халатах чим кормили розповів.
Лаборантки, довідавшись, що кормили молоком
Всі прибігли з підносами, а начальниця - з відром.
Наповнила кожна тару й аналіз зробили
Коли гроші заплатив, тоді лиш клеймили.
За прилавками, звичайно, були зайняті місця,
Довелося продавати у куточку із стільця.
Хоч умови для продажу були самі гірші
Проте гроші заплатив, за місце, як інші.
Рубщик жваво порубав м'ясо на кусочки,
За роботу собі взяв три кіла биточка.
Майже місяць вже минув, жінка гризе й досі,
Повертаючись з базару, вкрали в Павла гроші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177833
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.03.2010
автор: Віктор Кущина