... І розриває на частини душу:
В очах туман, в думках - обламки мрій.
Немає сил, та рятувати мушу
Все, що лама голодний буревій...
В руках щось тепле, наче пахне хлібом,
Перед будинком золото зерна...
Відкрию очі. Ні! Видіння хибне.
Навколо ні душі. Одна, одна.
В голоднім мареві пішли односельчани
І найрідніші люди: дочка й син.
Нестерпно боляче, що ви самі, без мами,
Хоч може краще, що ви поряд з Ним.
Розчиниться пекучим болем тіло,
Від жалю й горя закипає кров.
За що з народом влада це вчинила,
Забрала з їжею надію та любов?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177697
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.03.2010
автор: Катерин_ка