Холодні краплі весняного дощу,
Немов гіркі сльози відчаю,
Що ллє душа моя від самітності,
Від непорозуміння її світу,
Бринять, обіймають за плечі,
Пронизують все тіло і сутність,
Своєю, якоюсь сірою жалістю,
Притаманній сумній осінній порі.
Чого хоче душа? Мабуть не знає,
Весь час в пошуках перебуває,
Думками, хоче себе змінити
І в гармонії зі світом жити.
Та скоро прийдуть теплі дні,
Зігріють душу в любові весни
І чарівною музикою її душі:
Розквітлими садами, полями,
Пташиними в гаях, піснями,
Сонячними ніжними ранками...
В обіймах з коханим своїм тоді,
Не буде душа моя в тій самотині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177613
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.03.2010
автор: Макієвська Наталія Є.