Ілюзія
Із пітьми підсвідомості своєї
Не хочу вирнати коли в ній,
Я бачу образ дівчини тіє,ї
Що заблукала серед моїх мрій
І голос ії лине серед стін
Моєї хворобливої уяви
Й луною ширится між снів
Романтика у час його страждання
Та я на жаль, не чую того співу
Що шириться у вічність порина.
В моїй свідомості лиш вітер степу
Що свистом мені душу розрива.
Я бачу погляд той і ті чарівні очі
Що біля мене десь палахкотять
Серед холодної й сумної ночі
Не зігрівають та не веселять.
Лиш спокушають ринути в безодню,
В холодних пристрастей безмежну далечінь.
Що подарують невідомому герою
Кохання й смерть в солодкій самоті.
Ілюзія що солодша від отрути
Вона ніжніша і вродливіша за всіх.
Допоки довга ніч я можу лиш страждати
Сумуючи за нею серед снів.
́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177414
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.03.2010
автор: Akvilon