У хатині край села, де осокори,
Там навіки поселились сум і горе.
Там недоспані світанки й ночі,
Там заплакані в журавки очі.
Полетіло ген за обрій журавлятко,
Залишило рідну неню й білу хатку.
І відтоді серце журиться за сином:
-Ой ти доле, доле гірка удовина.
Їй сім'єю стали вітер та ще місяць,
А під вікнами жоржини розрослись.
І чарує літній вечір матіола-
Син і батько вже не вернуться ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177349
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.03.2010
автор: Доля