*

Моє  колосся  ще  буяє  квітом,
Хоча  смуглява  осінь  за  вікном.
Воно  мене  вертає  в  зріле  літо
Таким  тривожним  неспокійним  сном.
Там  плаче  дощ,  регоче  громовиця,
Туман  пліткує,  вітрюган  рида...
І  соловей  в  калиновому  листі...
І  Доленька,  ще  зовсім  молода...
У  літку  тім  квітує  пишно  мальва,
Кує  зозуля,  щедро  й  від  душі,
І  в  піднебессі  голосистий  жайвір,
А  під  ногами  -буйні  спориші.
Барвисте  літо,  що  в  душі  воскресло,
Ти  збережеш  колосся  мого  квіт,
Бо  ще  сплетемо  туге  перевесло,
Щоб  колоски  зв'язати  ним  у  сніп.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177098
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.03.2010
автор: Доля