В думках чарівних, загадкових
Твій образ маревом блукає.
Неначе зіронька у безмежах зіркових,
Мене на бажану любов чекає.
Пливе у безмежжі, у зорянім човні,
Вітрила розпластавши, наче крила.
Та зіронька всміхається мені,
І чарами своїми полонила.
У небо зоряне закохано дивлюсь,
Душа моя поміж зірок витає.
І серденько тремтить чомусь,
Кохання щирого, цікавого жадає…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176873
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.03.2010
автор: Артур Седой