Десь там, в святому піднебессі,
у кожного із нас своє є янголя,
у кожного із нас свої любов і чесність,
у кожного - своє життя.
так, мабуть, створено, продумано віками,
слова митця без критиків людських.
не може бути тут ніякої догани,
бо в всіх нещастях....винні ми самі.
ми любим скуто,бо так вчить нас розум,
живем,щоб жити, бо так хоче світ.
ми просто йдемо по своїй дорозі...
так як ішли..і йтимуть ще усі.
ми вірим так,як того хочуть руки,
надіємось,щоб жити від душі.
і за усі мізерні наші муки клянемо всіх...
бо ми одні святі.
ми - люди..Генії...й сміття Землі цієї,
ми її небо, і її тягар,
ми молимося лиш в своїй оселі,
і хочемо отримать власний рай.
ми - люди..так уже в нас склалось.
ми випадково на оцій Землі.
і випадково в піднебеснім храмі,
у Вічній Книзі наші є сліди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176716
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.03.2010
автор: Andriana V.