Колись доля черпала воду
У струмку...
Задивився ти на вроду
Струнку.
І не бачив тоді неба
В очах,
Бо втопитись було треба
В сльозах.
Щоб холодні чисті ріки
Лісів
Загребли собі у руки
Жалів
За коханням давно вбитим
Колись,
Серце б'ється, та розбитим
Болить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176465
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.03.2010
автор: k-ivanka