Чорне полотно накрило землю,
стало навкруги так темно-темно,
лише нишком хтось голочками
розстріляв його дірочками.
І надмухав хтось під куточками
мокрим подихом і сльозочками,
огорнувши землю всю сирістю
і смішною дівочою уразливістю.
Крізь дірки пробиваються погляди
і кидають скрізь свої здогади,
чорним інеєм окриляючи
звірів стомлених, не дрімаючих.
Заколисує пісня маревна
полотно аж до берега.
І блакитною скатертиною
пролягає світ милий нам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176443
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.03.2010
автор: k-ivanka