Спіймав самотність у тенети
своїх закоханих сонетів...
Спіймав? Тоді в собі тримай,
нікому більш не віддавай!
Бо та самотність гіркосльоза
ще воскресить у тобі грози,
травневі лагідні дощі
і очі ніжно-голубі...
А пам'ятаєш? Ні, забув...
А ти ж також щасливим був,
кохав волошки сині в полі,
що тихо шепотіли: "до-ля"...
Таки кохав колись...і палко...
Самотність! Що ж, тобі не жалко
тих громів відчайдушних і чудних,
бо ти сьогодні вічно спиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176394
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.03.2010
автор: k-ivanka