Надуті соняхи стояли в полі
Зернятка лускали, аж доволі.
Уже не хмурились і не плакали,
Стояли зажурені і не талапали.
Дивились скоса так кавуни,
Що спохмурніли їхні брати.
І теж надулись, що було сили,
Зелені боки аж підкосились.
Світило сонце на набурмосених,
Вони мовчали, голів не підносили.
Жовтава дівчинка ішла із косами
І їх усіх заколосила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176322
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.03.2010
автор: k-ivanka