Я не просила у Бога багато,
Я просто хотіла людського тепла,
Хотіла я просто щиро кохати,
Поки любов не згоріла до тла.
Згоріла любов, залишивши лиш рани
Розчинившись в повітрі, зникла кудись.
Витекла швидко, як вода із-під крану,
Зруйнувавши надії, що були колись.
Здавалось, що світ перестав існувати,
Що небо і сонце згасли умить.
Здавалось, що більше не зможу кохати,
Не зможу життя я щасливим зробить.
Та сталось не так. Я розправила крила,
Повірила в те, що життю не кінець.
Крок я рішучий назустріч зробила
До щастя, до свого пішла навпростець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176101
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.03.2010
автор: Blondberry