Тремять на віршових шворках затерті ажурні рими -
інтимні і повсякденні, як випрані чорні стрінги.
І муза у довгій майці, нечесана і без гриму,
латає побиті міллю, залежані в снах сторінки.
А березень миє душі, зливаючи воду в місто.
Так мокро, що навіть вікна почАли вбирати весну:
і темні засохлі рами набухли, як бруньки листям,
і скло вже таке прозоре, що певно, от-от і скресне
і випустить пінні води текти по усіх квартирах,
зривати зі шворок дрантя, а з ним і самі вірьовки…
І муза покине шити свої старомодні діри
і рушить до перукарні і по веснянІ обновки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176078
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.03.2010
автор: Tara Maa