Упала ще одна зоря,
померла ще одна людина.
Та світ живе, живуть моря,
і гори....тільки без частини.
Зірки - це люди, що стоять
в серцях над прірвою пустою,
зробивши вибір, ледь тремтять,
пірнають в відчай з головою.
Ось є в людини тільки мить
перед падінням в невідоме.
Хоч доля смерті не велить,
вона ж обрала все свідомо.
І знову падає зоря...
Зорі - це душі самогубців.
Зірвавшись з краю, так горять,
щоб вмить злетіти в світ безумців.
Безмежна ніч і тільки дощ.
Дощ цей із душ - метеоритів.
Красиве явище, та що ж,
небо смертями лиш покрите.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175959
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.03.2010
автор: Nephraell