Я тебе чекала... Чекала з запахом весняних квітів, з теплим промінням літнього сонця... Чекала з осіннім поривом вітру, та холодним поцілунком зими.. Чекала... А ти так і не прийшов. Кожного дня я широко відкривала вікно надіючись, що ти прилетиш до мене на крилах любові, але...любові більше немає... З усмішкою на устах, та з болем на серці, я згадую твої палкі поцілунки, ніжні обійми, та солодкі слова, які ти так часто шепотів мені на вушко...
І я тепер більше не можу взлетіти - ти обпалив мені крила. Я летіла до тебе. Я тебе не просто любила - це було Кохання! Сильне, чисте, вічне... А ти зрадив... І я не долетіла... Адже як можна летіти лиш з одним крилом?
"Ми - ангели, але тільки з одним крилом і ми можемо літати лиш обнявшись один з одним.."
Колись, ти зрозумієш, що ніхто тебе не любив та не зможе любити так, як змогла це зробити я... І я лиш хочу, щоб ти знав - моє вікно буде завжди широко відчинене для тебе... Так, як і моє серце...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175877
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.03.2010
автор: NarКотик