Залежність від долі, де віра на волі;
Рослина цвіте, а дельфіни у морі;
Хтось плаче нестримно - бо трапилось горе,
Чи тишком сміється – життя неозоре.
Планета кружляє, як атом у тілі;
Сторінками долі чуття полетіли.
Лиш миша голодна, сховалась у нірці,
Коли зникне світло і я піду звідси –
Її малий простір розшириться кратно -
Настільки, щоб мати поживу безплатну.
Це все поєднала, непізнаність світу;
В нім скільки є щастя і скільки же гніту.
Втрачаючи щось, можна долю спіймати -
Або карусель увесь час обертати.
Все просто... відносно, складний механізм.
Дієвість, свобода, або фаталізм...
Коли на даху зеленіє береза,
Єдина залежність - її антитеза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175868
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.03.2010
автор: Андрій Гагін