Мовою серця і мовою тіла
в собі тримаю все, що терпіла.
Словами душі - кричи, не кричи.
А ти помовчи...
Дорога до раю чи ближче до дна?
Все, що казала - все це брехня!
Грала я в гру, а ти покохав.
Але ж ти не знав...
Невже ти не бачиш якою є я?
Надію даю, забираю ж життя.
Ти обернешся, а я проду повз.
Дати наркоз?
Ти не дивуйся, з нас кожна така:
зовні мов квітка, душа ж темна як тьма.
Віриш що врешті знайдеш ти єдину?
Надійся, дитино!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175798
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.03.2010
автор: Vona