Будь ласочка, якщо Ви вже зайшли сюди,
прочитайте до кінця
і оцініть)
щиро, з любов"ю
Він - шалена ідея-фікс мого хворого мозку. Він ховаєтьсяся в моїх снах та мріях: сидить за моїм столом, спить у моєму ліжку, читає мою пошту, п’є мою каву, слухає мою музику і ходить по моїй кімнаті; помирає від невиліковної хвороби, присвячує мені вірші, цілує мене, плаче, кидає мене, торкається мого тіла, розповідає таємниці, прощає мене. Він щасливий – і тільки в моїх снах та мріях.
А насправді - Його…
Я уявляю, як Він цілує мої скривавлені зап’ястя, каже, що кохає, що НАМ ще рано йти;
і сльози на Його щоках, і безмежне щастя у моєму серці.
Він дістає чистий бинт і обережно обмотує мої руки, та кров проходить крізь білість матерії і нерівними колами розпливається по ній.
Я порятована.
Він – мій персональний янгол, я Його божевільне дитя, Він кохає мене, а насправді…
Знаю, Він скоро прийде. І схожу з розуму, коли хтось дзвонить до дверей. Серце істерить, кров у мозок, слабнуть зір та слух, а коліна підкошуються. М'язи скорочуються. Невідома істота здавлює внутрішні органи. Кожного разу, коли хтось дзвонить до дверей – я помираю.
Але то не Він.
Бо Його не існує.
І я би полилася червоною стрічкою униз по стінам, по підлозі, розтеклась озерцем і щезла. Але…
Але на цьому бісова і тупа фантазія скінчується.
Нарешті.
Ковтаю свіже ранкове і сонячне повітря. Пахне теплою кавою і вишневим джемом.
- Доброго ранку, люба! – каже і цілує мене Вона.́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175400
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.03.2010
автор: Червона Стрічка