Плакатись може вже ні до чого,
що розбрелися ми по світах...
Та в моїм серці ти житимеш довго,
житимеш в мріях, житимеш в снах.
Згадую тебе, сумую.
І до всіх тебе ревную.
З голови твій усміх не іде.
Всі ці роки я бажаю
розповісти, як кохаю
лиш одну, жаданую – тебе.
Зараз щаслива з іншим ти може,
мабуть забула мене вже давно.
Спогад про тебе тільки і можу
знов прокрутити, наче в кіно.
==================
Виконує - Володя Охріменко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175310
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2010
автор: Віктор Ох