*... Я лиш хотіла його обійняти,
Хоч доторкнутися до обличчя...
Ви ж не хотіли мене впускати.
А я ще досі чую: кличе...*
Лише обійняти... Хіба це так багато? Я б лише на коротку мить, щоб пам'ятати його тепло. Його згубне тепло... Так, можливо ми занадто різні, щоб бути навіки разом... Але я просила лише мить, щоб запам'ятати її назавжди... В моєму крижаному серці палає любов. Вона мене погубить... Але нехай! Я ж цього так прагну!..
*Лише для нього, йому одному
Всю землю снігом припорошила.
Я - наречена. У мріях тону,
І за спиною - кохання крила...*
Його білосніжна наречена... I чого ще треба для щастя? Я так чекала цього дня! Наше весілля..! Я прибрала всю землю у вбрання кольору невинності. Я попросила мороза-художника розмалювати усі вікна... Срібна карета з білими голубами... Білий-білий іній на деревах... Магія зимових ранків... Я так довго поралася. Врешті-решт, усе було готове. І...
*Я лише мріяла бути щасливою...
Лише для нього з любов'ю й ласкою
Я застелила озера кригою -
Життя хотіла зробити казкою...*
Але...ви не впустили мене до нього... Ви знехтували моєю красою, моїми дарами, чарами... Я хотіла залишитися якнайдовше, щоб дочекатися його, але ви мене не впускали. Так натхненно закликали сонце прийти!.. А я плакала... Струмки сліз текли землею, вже такою чорною. Моє білосніжне плаття ви затоптали в болото. А потім співали веснянки, раділи їй... Тій, яка нас розлучила...
*Нехай моя любов і божевільна,
Та я розкажу всьому світу
Про нездійсненні мрії й почуття
До тебе, мій коханий Квітень!*
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175109
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.03.2010
автор: Галинк@