Сивим журавлем ти відлітав у вирій,
Бачила я смуток у сірих очах.
Не змогла я зрозуміти - чому,
чому, милий
Залишав мене самотню у довгих ночах?
Залишав мене кохану, залишав єдину,
Залишав ти наші ночі і яскраві дні,
Залишав майбутніх ранків
подихи щасливі,
Що застигли сивим смутком інею в вікні.
Скільки не благала я тебе залишитись,
Міцно обнімаючи руку у руці,
Та твій погляд в вічність
уже був прикутий,
Плив ти білим птахом в небесній ріці.
Ти здіймав сміливо крила у безодню:
Небо звало, кликало в незнайомий світ,
Лиш боявсь за мене –
залишить самотню
Одівати срібні шати одиноких літ.
Розривалось серце на самоті з болем,
А сльоза колюча застигла в очах
І життя враз стало
спустошеним полем,
А над ним - душа курличе, як зранений птах.
Милий мій журавлику - у серці єдиний,
Прилечу до тебе я в свій день і час,
Лиш почую серцем
клекіт, що у вирій
Журавлиний ключ зібрався, гукаючи нас.
Я розправлю крила і здіймусь угору
По стежині світла, що ясна, як день,
Щастям переповниться
серденько змарніле -
Там мене чекає світлий журавель.
2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175069
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.03.2010
автор: laskawa