Я – проста польова ромашка,
Дитя сонця і вільного вітру.
Ти побачив мене – закохався,
І привіз в край далекий, дивний.
Ти очей із мене не зводиш,
Пестиш подихом кожну пелюстку,
Намагаєшся зрозуміти
Щонайменше моє бажання.
Поселив мене серед саду,
Як на троні прекрасну царівну
І мені поклоняються навіть
Найвеличніші квіти заморські,
Що зростають у царських палатах
І привезені з цілого світу.
Поливають мене гарні діви,
Золотим кухлем воду лиють –
Цінну воду, що б’є фонтаном
Із глибин землі - з серця самого.
...Та немає вода того смаку
Джерела, що дзюрчить струмочком,
Де калина цвіте білим цвітом,
Соловейко співа голосистий,
І дівчина приходить по воду
Уквітчана в намисті і стрічках.
І благаю я - хоч краплину,
Хоч зернятко тієї водички,
Що дівчина хлюпне із жменьки
Умиваючи своє личко.
2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174964
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.03.2010
автор: laskawa