Маленький жайворонок
своїм співом,
Несподівано, одного ранку,
Сповістив мені, що настала
Вже весна, яку всі чекали.
А я йшла собі без дороги,
Опустивши додолу очі,
І не думала, й не хотіла
Нічого бачить і відчувати.
Так боліло зранене серце
І думки сновигали постійно
Хаотично і безпорадно,
Що здавалось ще хвиля, друга
І впаду я… і більш не встану
(та й не бачила сенсу вставати),
Та думок я їх не відганяла –
Сил не було з ними боротись.
…Так давно все було - і недавно.
Час летить – пам’ять все гостріша.
Не вчухає і б’є у скронях:
Треба жити, так, треба жити…
Березень 2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174727
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.03.2010
автор: laskawa