Так монотонно... В такт життю...
Злипаються вії поволі...
Знаходить сон свою мету...
Засинаю – скінчу на півслові.
Пропадаю... Зникаю... Лиш тінь
Залишається так невиразно.
І неспинна колись думок моїх рінь
Слабне й слабне від дійсності спазмів...
Я протягую руку – не торкнуть почуттів,
Не родить їх душі скам”янілій!
Поховала себе серед ком та рядків,
Віддалася я волі невільній....
Повсякденню. 11 грудня 2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174630
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.02.2010
автор: Орисьо