Настав цей день – Попільна середа,
Час смутку і великої надії,
І я молилась в храмі на колінах,
На молитовник капала сльоза.
Благала Бога дать мені пораду,
Прийти до мене і не покидати,
Зігріти серце від тремтіння льоду,
Чому так сталось - серцю розказати.
Молилась: о, Маріє, – посміхнись,
Ласкава Матінко, поглянь на хвору душу,
Скажи, невже усі покинули мене,
Як я без Божої любові жити мушу?
Чому так важко і холоне в тілі кров,
Тягар сумління тисне, як в тисках -
Лиш тут знайду надію і любов,
З довірою, що все в Твоїх руках.
І враз відчула я, як ніжний вітерець
Несе мені надію в спраглі груди
І паростком любові навпростець
Іде Ісус і поглядом голубить.
Відкрились брами серця, що спало
І очі тіла поступились місцем зору духу.
Мала свіча давала мені світло і тепло
І руки у молитві - легше пуху.
І я відчула радість, що текла
Струмками світлими, лікуючи душевну рану,
А дзвоник міністранта, ніби манну
Пасхальним дзвоном дарував тепло.
……………………………………
Я вийшла з храму: дощ і мокрий сніг, -
А я лечу і радість б’є у скроні,
Зустрічні дивно дивляться мені услід, -
Ідуть похмурі, дмухають в долоні.
По-іншому я глянула на світ,-
Як це прекрасно – пада мокрий сніг.....
Попільна середа 2004, 19-00
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174614
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.02.2010
автор: laskawa