Ти прийшов у життя моє в лютому,
Коли в сері в кайдани закутому
Не було на кохання надії,
Дотлівали і думи, і мрії.
Розбудив мою душу змучену,
Подивився у очі засмучені
І залишив проміння лагідне,
Розбудив зі сну серце крижане.
Не відразу тобі повірила,
Своє щастя чужим я міряла.
Відродилися думи і мрії
Разом з ними воскресли надії.
Роз"єднати нас намагалися,
Та даремне вони старалися.
Почуття лиш сильнішими стали.
Ми на крилах кохання літали.
Заглядаю у очі кохання.
Вірю, що не спричиниш страждання.
Буде довгим шлях наш спільний.
Не влетить в наш дім вітер свавільний.
Оточу і турботою, й ласкою.
Сірі будні зроблю казкою.
Не зруйнуй сподівань райдужних,
Бо затьмариться білий світ без них.
Лиш тебе все життя чекала.
Із усіх доріг виглядала.
Ти прийшов і змінився навколо світ.
Залишайся зі мною багато літ.
Бережімо любов, бо це Божий дар
У серцях і душах гарячий жар.
У кохання широкії крила,
Тож розкриймо йому вітрила.
Хочу бути дружиною вірною.
Сонцем ясним, місяцем, зіркою.
Збережи в мені це бажання
Хай міцніє щодень кохання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174394
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.02.2010
автор: swetlaya