Довга, вічна зима. Білі, сніжні замети,
сили злі чи природи черговий каприз
вбили мрії усі, і бажання і злети,
замело...Крива настрою падає вниз.
Я заручник стихії і вітру, і снігу,
безсилий впливати, вже находить злоба...
Мій знервований крок по квадратному лігву.
Не їду до тебе…За добою - доба...
21.01.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174368
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.02.2010
автор: Олексій Тичко