Навколо сніг мокро-м’який…
Така й душа моя.
Дозволю я - а ти відкрий
Її – глянь яка я.
Зирни на душу і відчуй,
Збагни усю мене.
Мов пляшку серце відкоркуй,
І розум твій збагне…
Наскільки я мокро-м’яка,
Така як отой сніг,
Котрий плине, немов ріка
З-під твоїх твердих ніг.
І ти ту душу, без жалю
Затоптуєш в багно.
Якби ти вмів, то би зберіг
Любові хміль-вино.
Та ти затоптуєш і мнеш
Всі мої почуття…
Коли нарешті вже збагнеш....
Кохання – не сміття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173923
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.02.2010
автор: Надія Осіння