Я срібним променем сяйну
У нічку місячну ясну,
Тобі сховаюся під вії,
Щоб Ти хорошого намріяв.
Розгублю всі Твої жалі
Дрібним намистом по землі,
Залишусь подихом вітряним
Твоєї зоряної гами.
І перетворюся у сон:
Два дихання – і в унісон,
Дві місячні стежини.
Куди? Мовчу невинно.
А потім буде ранок.
Засохлі крихти обіцянок.
Замовчані таємні сни,
Хоч двом наснилися вони.
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173170
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.02.2010
автор: olesyav