Зі мною щось коїться. З кожним днем - гірше!
Зростає напруга все більше і більше!
До лікаря, швидше, бо це - маячня.
Коли відображення в дзеркалі бачу,
Хочеться крикнути: «Ні, це не я!»
Та все ж посміхаюсь йому , а не плачу
А бачу я в ньому усміхнену пані
Ясний, щирий погляд сірих очей
На щічках рожевих ямочки гарні
Багато іще в неї гарних речей.
В очах її змішано небо і море,
А в усмішці - ніжність доброго серця
Та все це в полоні страшної потвори
Що всіх пожирає і Старістю зветься .
В страшної істоти мішки під очима,
У зморшках обличчя, зубів вже нема
Несе невидимий тягар за плечима
І гне її бідну доля сама.
А ще на руках в неї випнуті жили,
І ноги в мозолях - пройшли жар і воду.
Але це страхіття, ці старості брили
Не зможуть закрити красуні той вроду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173078
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 21.02.2010
автор: Валентина Курило