Тихим і майже непомітним кроком прийшла ВОНА... Прийшла тоді, коли не чекаєш її, і ранила серце і душу німим стражданням і тугою. ВОНА ПРИЙШЛА... Усе про це сповіщало: і погляд, кинутий таємно і несміло, і випадкове слово, і легкий порух руки. ВОНА ПРИЙШЛА...В той день, коли її зовсім не чекаєш і змусила впасти у той невимовно важкий стан, коли ти уже не помічаєш краси оточуючого світу, не слухаєш оточуючих тебе людей... ВОНА ПРИЙШЛА...
Несміливою тихою ходою ВОНА підійшла до порогу мого будинку і натиснула на кнопку дверного дзвінка. Його гучне відлуння пронизало тишу дому, і слабкий дзвін донісся і до моєї душі. Щось стукнуло в голову і заболіло у серці. ВОНА ПРИЙШЛА... А я просто не змогла не відчинити двері, і я відчинила їх і побачила на порозі свого дому... стареньку бабусю, одягнену у лахміття. Лице у неї все було покрите зморшками, але на цьому старечому обличчі сяяли великі зелені очі. У руках у неї була стріла із золотим наконечником. ВОНА ПРИЙШЛА... Я зовсім не сподівалася побачити цю примару. Вона ніби розгадала мої думки і тихенько хриплим голосом сказала: „Не лякайся це – ти. Після довгих років страждання і розпачу такою будеш ти”.
Я не хотіла слухати її, але і не могла навіть поворухнутись, щось не пускало мене, тримало тут, біля цієї мари. Щось у її погляді прикувало мене до неї. Щось у її голосі манило і відносило у далекі незвідані краї. Важко сказати, що це було, але щось незвичайне, неземне і таємниче, яке вражало і підносило. Я зачаровано слухала її розповідь і бачила себе у цьому безладному світі її оповіді.
ВОНА ПРИЙШЛА... А коли я прокинулася від цього видіння, то не побачила уже цієї маленької гості, і засумнівалася, що вона взагалі була, чи це не плід моєї уяви. Але її очі не могли обманювати і нести смерть...
І тут до слуху долетіли слова: – Кохаю! Вони виринули з темноти і хаосу. Я кохаю! Знайомий і до болю рідний голос шепотів їх. До болю рідний… Я кохаю! Втретє пронеслось по пустому дому і я зрозуміла, що це твоя тінь, твій привид тривожить тишу. І я побачила тебе, твої очі, вуста, руки, які протягав до мене. І я повірила, що це ти. І я пішла за тобою.
І раптом зникає пітьма і все проясняється. Тебе уже немає. Немає нічого. Навіть і пам'ять зникає, а лишається лише спомин.
… А на порозі лежить СТРІЛА З ЗОЛОТИМ НАКОНЕЧНИКОМ… ВОНА ПРИЙШЛА… ВОНА ПРИЙШЛА…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172929
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.02.2010
автор: Соня