Ось і настало те свято.
На яке люди чекали багато.
День Валентина Святого.
Закоханих свято прийшло.
Чоловіки жінкам роблять дарунки.
Натомість вони дарують цілунки.
Маленкі діти, батьків своїх обіймуть.
І посмішку їм свою подарують.
Навіть старенькі дід і бабуся.
На згадку про все візмуть і обіймуця.
Напевно один тільки я.
Як той капітан корабля.
Що загубився, під час шторму в морі.
І не може знайти своєї долі.
Бо я до тебе так, я добе сяк.
Але ти на мене не реагуєш ніяк.
Ти наче маленький їжачок.
Який випустив тисячу іголочок.
Єдине що залишелось мені.
Сидіти вдома і думку гадати по тобі.
Тихенько плакати в подушку.
І випити горілки крушку.
Щоб хоть якось зменшити страждання.
І хоть на мить забути це гірке кохання!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172887
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.02.2010
автор: Руслан777