Погляд надтріснутий дзеркала того,
Очі якого безжальніші скла.
Рідним свічадом відбита дорога
Відстанню світла раптово лягла.
Швидша за спогади думка осіння
Вирієм плаче, надрізана склом.
Тріщина сумом розбила уміння
Вірити в небо привітним крилом.
Променем зламаним стала надія.
Сумніву вітер востаннє – у шквал...
Світло між нами потроху сіріє
Попелом вдрузки розбитих дзеркал.
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172704
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.02.2010
автор: olesyav