Зламалась від навколишнього світу,
ховатимусь за пелюстками цвіту,
бо я не хочу бачити людей.
Краще розводити вірних коней.
Тікатиму від цих істот жалюгідних,
порвавши довіру на руках у бідних.
Відчула зради незабутній смак.
Від пустих слів розвивається рак.
Від людської брехні втомилась.
В морі ідіотів втопилась.
Ізолювала себе від нудних очей.
Тепер в мене в двічі більше ночей.
Фільтр для сортування людей змайструвала,
тепер в моєму світі чистота настала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172649
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.02.2010
автор: Fobia