Давай доп’ємо чашу пізнання,
таку глибоку і неосягненну,
У вічність перетворимо слова
чорнилом вливши в шар пожовклого паперу...
Закриймо двері у минулий світ,
У світ, де були "королями",
Й зі страхом подивімося вперед,
У час, як станемо рабами...
Сміялася, розпатлана душа,
Дивуючись своїй же порожнечі
Дивуючись, як плавиться вона
У немочі людській, у їх гріховній печі!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172579
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.02.2010
автор: Metrolog