Не карай мене, Боже,
У гніві своєму.
Не завдай мені кари
В своїм пересерді.
Я слабка, я не можу…
Душа моя рветься
Рахувати удари
І благати умерти…
Та хіба у шеолі
Хтось звеличує Бога?!
Я стомилась стогнати
І ридати щоночі,
І питати у долі:
«Де моя допомога?!»
Ні! Я буду співати
І дивитись у очі…
У Ісусові очі,
Співчутливі, ласкаві,
Що приймають благання
І чекають розмови.
Я радіти так хочу!
Геть шептання лукаві
І чужі поривання.
Я є дух! Я готова!
Я до тебе схиляюсь,
Терпеливий мій Отче…
Ти не в гніві караєш
І навчаєш з любов’ю.
Ти прости мене – каюсь:
Серце страхом тріпоче…
Ти мене піднімаєш
Й наповняєш Собою…
Мій Цілитель, Порадник!
Не тремтять мої кості.
І душа укріпилась,
Прославляючи Бога!
Свої руки до мене
Подаєш з високості,
Щоб я знову світилась
І збиралась в дорогу. 10-11 червня,2006 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172554
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.02.2010
автор: Галина Левицька