Брешу собі, що не твоя і вільна,
Що без очей твоїх існує світ,
Що все забути зможу: я ж бо сильна,
Що сльози перетворяться на лід.
Та все дарма: без тебе серце гине,
Від чар твоїх не зможу утікти!
Моє кохання знов до тебе лине...
Врятуй мене з обіймів самоти!
Знов погляд твій мені дарує крила
Зеленим небом посмішки очей.
Без тебе дихать, любий, вже не сила,
Вмираю тихо у пітьмі ночей!
Світанком сповідь знов свою сховаю,
Лиш серце виривається з грудей:
Кохаю! До безтями я кохаю!
Час не лікує сум моїх очей.
16-17.02.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172340
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.02.2010
автор: София Перова