Ти вільна, як вітер, кружляєш у полі,
Щоб пестить волосся, вмивати дощем.
Твоя насолода уся - в непокорі,
Здається, живеш лише сонячним днем.
Ти - вітер пустелі, бродячої спеки,
Рабиня емоцій, натхнення слуга.
Падіння глибокі, і гордості злети,
Ти вільна, як вітер, і добра, і зла.
Пишу через плюс імена – одна доля,
Розмашисті літери витреш сама.
З піску змиє хвиля і вітер із моря,
Ти - вічний неспокій , і штилю нема.
Смієшся уголос, щоб плакати в зорі,
А справді щаслива ти тільки у сні.
Подушка холодна мокріє поволі,
Ти - втомлений вітер. А може, ще ні ?
05.02.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172313
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.02.2010
автор: Олексій Тичко