А світ - вертеп - луна озветься гірко...
Втискає час розпечене тавро.
В долоні впаде сиротина-зірка
І серце спалить - в дяку за добро.
Туман зміліє під прокволим небом,
Черлене сонце зійде на руні...
Про рідні весни мріє Правда-лебідь.
А світ - вертеп - вчувається мені...
31.01.2010 (с)́́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172150
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.02.2010
автор: Рені