Куда діти лють і агресію, біль?
Коли на душі дуже гірко.
І де відшукати безмежність тих піль,
Щоб в них закопати цю мірку?
Ці краплі агресії спать не дають,
Бо хочу летіть, як торнадо,
Трощити усіх, що під руку стають.
Хоч геть до самої Канади.
Як смерч руйнувати, загарбати все.
В могутності є щось величне!
Сокиру вписать у вікно це косе.
Не бути, як чмо те тепличне.
Награтись удосталь, щоб знов супокій
Заграв на своїх клавікордах,
Щоб молот-кулак чітко стверджений мій
Не кидав по скривлених мордах.
Нам слід пам'ятати, що міра всьому
Дає елегантність у світі
Тож ти свою лють посади у тюрму,
Відправ на далекі Таїті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171898
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.02.2010
автор: Андрій Конопко