Невеличка зала зі стінами білого кольору і кришталевою люстрою, що звисала зі стелі, була вкрай наповнена галасливими людьми. На сцену почали виходити один за одним музиканти. Глядачі зайняли свої місця. До мікрофону підійшов доволі гладкий та якийсь трохи спаплюжений дядечко і тихим, майже присипляючим голосом почав щось розповідати. Це був диригент Микола Сукач(оце так прізвище *facepalm* подумала дівчина і ,усміхнувшись, знову зосередилась).
Через крехтіння, сопіння, кашляння і вовтуження людей, що сиділи навколо неї, вона почула лише його останні слова: "Моцарт. Концерт для скрипки." Враз усі замовкли і заграла музика. Під химерні рухи Миколи Сукача палицею(знову усмішка, але вже з меншим завзяттям), музиканти виводили смичками чудернацькі фігури по струнам скрипок і віолончелей. А з лівого боку на сцені стояв насуплений вусатий чоловік в краватці-метелику і з жахливим скрежетом/ прекрасними, чарівними звуками (потрібне підкреслити) рвав вище згадувані струни на інструменті. Тим часом дівчина з цікавістю розглядала тих, хто сидів у залі: основний контингент - люди передпенсійного віку, або "відживші", як називав таких один її знайомий. Попереду сиділа жіночка у шикарній шалі, схожій на тюль. Її голову прикрашала двоповерхова конструкція з витравленого (ще, мабуть в радянські часи) перекисем водню волосся, а на її обличчі був розумний і водночас дуже дивний вираз. Вона насолоджувалася дійством час від часу подивлюючись на годинник і постійно змінюючи своє положення у кріслі. Зліва сиділи два дідки, які при більш детальному вивченні виявилися близнюками. Один із них постійно дивився на неї, єхидно посміхаючись.
Тим часом перша частина концерту закінчилася. Вдячний зал аплодував протягом десяти хвилин, а по сцені метушливо бігали музиканти, прагнучи отримати букетика від малечі, що вибігла туди ж під проводом своїх дбайливих мамусь і татусів. Дівчина знову усміхнулася, але вже не через раптово згаданий жарт чи прізвище диригента, який до речі виявився надзвичайно талановитим, а тому, що серед усієї кількості слухачів лише дві третини дійсно знали куди і навіщо прийшли, і лише половина з них отримала справжнє музичне задоволення від почутого. натхненна власними роздумами вона замислилася, до я кої з цих категорій належала сама.
25.10.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171874
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.02.2010
автор: Rika