Кінець і... початок
Оце й усе! Кінець всьому сьогодні!
Я в розпачі, неначе у безодні...
Душа не може болю пережити,
Не можу більше вірити й любити...
І вороття, здається, вже нема...
Враз голосочок рідний: “Мамо! Ма...!”
Рука дитяча притулилась тихо
І відступає невідступне лихо,
Хоч ще нестерпно боляче і важко
І серце б’ється ніби в клітці пташка
І сльози ще не можу зупинити...
Не хочеться?!
Ні! Я вже хочу жити!
І знову вчитись, вірити й любити,
Прощати й зло добром благословити,
Хоч ще душа в неспокої болить..
Бо так нам Бог велить!
І гріє душу істина оця,
Струмочком в серці оживає мрія:
Так хочеться, щоб не було кінця,
А був початок і жила Надія!
1995р.
Дорога
Стоїть мале дитятко на порозі...
Зробило перший несміливий крок!
О, Господи! Обережи в дорозі
Від злих очей і заздрісних думок!
Ми виростаєм, серце у тривозі...
Як віднайти у світ незнаний шлях?
О, Господи, обережи в дорозі,
Допоможи здолати відчай, страх!
Схиляюсь край дороги у знемозі,
Бо сили вже, здається, на межі...
О, Господи, обережи в дорозі
Й додому повернутись поможи!
Ми стоїмо на вічності порозі,
В тисячоліття робим перший крок!
О, Господи! Обережи в дорозі
Й навчи торкатись серцем до зірок!
Осінь, 2000р.
Моя молитва
О, Господи! Помилуй і прости!
Моє дитя маленьке захисти!
І виведи його у світ широкий,
І покажи йому Свої дороги,
Щоб вибрав він відкритою душею
Дорогу, що колись назве своєю...
О, Господи! Помилуй і прости!
Дітей моїх від лиха захисти,
Щоб добрі зерна в душах проросли,
І щоб серця черствими не були...
О, Господи! Помилуй і прости!
Кохання від неправди захисти.
Дай почерпнути сили і надії,
Любов’ю щоб світились наші мрії...
О, Господи! Помилуй і прости!
Від відчаю, зневіри захисти.
Навчи з терпінням шлях свій вибирати,
В житті лише на Тебе покладатись.
Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані… Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
--Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
--Хлопчик, хороший, здоровий!
--Скільки в неї вдома?
-- Шестеро…
--Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя, давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
13 квітня, 2001 р.
Пізнаю Бога
Входжу в брами Твої з подякою,
На подвір’я зайду з похвалою...
Я за милість Твою дякую
І за радість – Ісус зі мною.
Пізнаю, що Господь є Бог,
Що створив Він тебе і мене.
Будуть нові земля і небо,
Але Слава Його не мине!
Я радію – Господь царствує,
І хвала на устах повсякчас
Прославляю Ім’я Твоє,
Бо Ісус – це спасіння для нас!
Пізнаю, що Господь є любов,
Він звільняє тебе і мене,
Позбавляє життя від розрухи
І веде в майбуття осяйне!
Входжу в брами Твої з подякою,
На подвір’я зайду з похвалою!
Я за милість Твою дякую
І за радість – Ісус зі мною!
2003р.
Я дитина Божа
Я колись блукала
По чужих дорогах
Щастя я шукала
І земних утіх
Радості не мала,
Бо не знала Бога
І мене обплутав
Ланцюгами гріх...
У Христа Ісуса
Кров свята безцінна,
І гріхів спокута,
І вода жива
Радість і надія,
І любов незмінна
Я тепер розкута
Я тепер нова!!!
У Христі Ісусі
Я нове творіння
Із любові й світла
Квіточка жива!
Не помру, не згасну,
Не зазнаю тління,
В Бозі я розквітла,
Я уся нова!!!
Благодаттю Господа
Я дитина Божа,
Від гріхів очищена
Жертвою Христа
Щоб могла я бути
На Ісуса схожа,
Вчитись, підростати –
Ось моя мета!
14.12.2004р.
Покладаюсь на Бога
Всі турботи мої покладаю на Бога
Не хвилююсь про завтрашній день,
Бо у мене з Ісусом в майбутнє дорога –
З серця ллється вінок із пісень!
Пісню нову, незнану складу Тобі, Боже,
Щоб прославить величність Твою!
Дух Святий у дорозі мені допоможе,
Я водійство Його пізнаю...
Грудень 2004р.
Поведи!
Відділяюсь сьогодні від буднів,
Буду славити Бога завжди.
І Ісуса – спасіння й майбутнє.
Дух Святий! Ти мене поведи!
Поведи у небесні палати,
Поведи до живої води,
Научи мене серцем літати
Й прославляти Бога завжди.
Поведи в лоно Отчого серця,
У святилище осяйне!
І любов’ю воно озветься...
Бог чекає сьогодні мене!
Листопад 2005р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171848
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.02.2010
автор: Галина Левицька