За тисячі кілометрів
я відчуваю тебе
І піднімається з нетрів
те почуття - ще живе.
Воно дає мені крила
і штовхає угору.
Мене не хвиля накрила –
мене накрило все море.
…Але ти (сам )
байдужий до цього.
Адже тебе (окрім себе)
не цікавить нічого.
Ти дивишся у люстерко
і бачиш там просто принца,
Але насправді там дірка
– уважно дивися.
Але мене підіймає
і несе все одно.
Я розумію погано,
це все зробило вино.
А десь в душі тліє мрія -
Можливо ти вже змінився,
Можливо сонце пригріло,
І лід розтопився.
Розтанула твоя крига,
І твоє серце живе.
Твої розкриються крила -
Ти упізнаєш мене.
Ми полети́́мо крізь хмари,
Забудемо про образи.
У серце впустимо чари
І завжди будемо разом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171846
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.02.2010
автор: Гільйотина