У душу заглядає сивий дим,
вселяє в тіло чорну пустку.
І холодом вчорашніх злив
все місто загортає в хустку...
І човен все по небу плив,
гойдався тихо на вітках небесних.
Дощами мов з відра хтось лив,
туман загнав тебе у пастку.
Деревам нагота не до лиця,
і полину не вгамувати болю.
Нема тому дощу кінця,
нема шляху із марева на волю.
У душу заглядає сивий дим,
далекі погляди згасають на світанку.
Цей дощ колись також любив,
любив гірку венеціанку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171524
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.02.2010
автор: k-ivanka