У тебе не вірять?! І твердять одно,
Кидаючи в спину каміння?
Не дайся під якір, що тягне на дно,
Відносся до всього з терпінням.
Штрикати на долі не раз ще будуть,
Косою підрізувать кігті.
Та лиш подивися, як люди гудуть,
Від заздрощів з'їли всі нігті.
Вони чують успіх - попереду ти.
Крокуй же вперед, не соромся.
І хоч як не легко все далі іти,
Ти мусиш за ціль побороться.
Лети до мети, наче сокіл-сапсан.
Невпинно, як стріли сармата.
Нехай навіть лютий пустельний буран
Не сміє твій шлях поламати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171297
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.02.2010
автор: Андрій Конопко